РЕЧЕННЯ

Речення — граматична, інтонаційно завершена конструкція, побудована з одного чи кількох слів, яка становить окрему думку.

Граматична основа речення складається з підмета та присудка, проте можливі випадки, коли одного з головних членів речення немає.* Детальніше про граматичну основу.

     *Підмет — це головний член двоскладного речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що? 

За своєю структурою підмет може бути простим (виражений одним словом) і складеним (кількома словами).

Способи вираження підмета:

- іменниками, займенниками в називному відмінку: У небі сонце — серед нив я. — неозначеною формою дієслова: І плакати — це також щастя. — прикметником та дієприкметником: Тоді старшенька моя й гукає. — числівником: Обидва почували себе добре лише один біля одного. — фразеологічними сполученнями: Бабине літо висіло на віттях . — власними назвами: В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу. — нерозкладними словосполученнями: За волю кожний з нас поляже. — службовими словами і вигуками: Переможне «ура!» пронеслося над степом.

Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.

Простий присудок — особова форма дієслова, що передає граматичні значення часу, способу, виду, особи, числа. Простий присудок можети бути виражений:

- інфінітивом: Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати. — наказовим способом (означає несподівану дію): Нехай громада судить межи нами! — усіченим дієсловом (означає різку одноразову дію): Вірите, сокира в мене в руках сама собі тільки — стриб! стриб! стриб!

Складений присудок складається з двох компонентів.

• Складений іменний присудок складається з іменної частини (іменника, прикметника, дієприкметника, займенника, числівника) і дієслова-зв’язки. Іменна частина є носієм лексичного значення присудка, а дієслово-зв’язка — граматичного.

У ролі дієслова-зв’язки найчастіше вживаються слова бути, стати, становити, являти, називатися, вважатися, зватися, доводитися, лишатися, прикидатися тощо. До іменної частини можуть входити сполучники як, мов, точно та ін.

Ніч була ясна. Київ стає не тільки духовним, а й освітнім центром.

Дієслово-зв’язка бути у формі теперішнього часу (є), як правило, опускається. Присудок із пропущеною дієслівною зв’язкою вважається складеним іменним із нульовою зв’язкою. 

Мама — найкрасивіша жінка у світі.

• Складений дієслівний присудок складається з інфінітива й допоміжного дієслова. Основним компонентом складеного дієслівного присудка виступає інфінітив (називає конкретну дію). Допоміжне дієслово передає граматичне значення способу, часу, особи, числа.

У ролі допоміжних слів можуть бути: • дієслова зі значенням початку, кінця, продовження дії (почати, стати, кинутися, перестати, зостатися, продовжувати тощо); • дієслова зі значенням можливості, неможливості дії, прагнення, бажання (мусити, уміти, хотіти, треба, бажати, думати, любити тощо); • прикметники типу радий, здатний, ладен, згодний тощо.

Приклади:

Він художник і не хотів жертвувати своїм покликанням.

Я вірші став писати під вечір золотий.

Тихович не спроможний був відвести очей від того видовища.

Порядок розташування слів у реченні вільний, проте існують певні правила, які визначають послідовність розміщення членів речення. Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п’ятиповерхових будинків зародилася в 50-ті роки).

Прямий порядок другорядних членів речення пов’язаний з порядком слів у словосполученні:

• узгоджене означення стоїть перед означуваним словом;
• додаток- після керуючого слова;
• обставина може бути перед і після головного слова (у реченні ним виступає присудок).

Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів)
При зворотному (непрямому, інверсійному’) порядку слів присудок передує підмету (Нещодавна до мене заходив Тарас). Другорядні члени речення при інверсії також змінюють своє звичне місце.

Приклади:
прямий порядок: Я прийшов
непрямий (інверсійний): Прийшла Маринка

Види речень:

1. За будовою:
• двоскладні (граматична основа складається з підмета і присудка): Йшов невеликий дощ.
• односкладні (граматична основа має або підмет, або присудок): Дощило.

2. За метою висловлювання:
• розповідні (передають повідомлення): Сьогодні холодно.
• питальні (передають запитання): Сьогодні холодно?
• спонукальні (виражають спонукання до дії): Одягайся тепліше!

3. За емоційним забарвленням:
• неокличні (думка виражена спокійно): Ходи-но сюди.
• окличні (думка виражена з сильним емоційним забарвленням): Ходи-но сюди!

4. За кількістю граматичних основ:
• прості (мають одну граматичну основу): Вечір.
• складні (мають дві або більше граматичних основ): Вечір, надворі швидко темнішає.

5. За наявністю другорядних членів речення:
• непоширені (не мають другорядних членів): Холодно.
• поширені (мають один та більше другорядних членів): Надворі було холодно.

6. За наявністю необхідних членів речення:
• неповні (пропущено один чи кілька членів речення, які зрозумілі з контексту або ситуації.): В зелене Журавне летять журавлі, а лебеді — [летять] у Лебедин.
• повні (наявні всі головні та другорядні члени, необхідні для завершеності будови і повноти вираження значення): Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині.

7. За наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів
• ускладнені (є однорідні члени речення, вставні слова, словосполучення, речення, відокремлені члени речення, звертання тощо)
• неускладнені.